Рубрики: Я думав про кохання

Малює в небі напівкола зірка

Життя малює в серці світло й тіні.

Ти відкриваєш поетичну збірку.

Там майже все, майже усе про тебе.

І серця, геть надмірне, клекотіння,

І у коханні вічному потреба.

Читаючи, ти думаєш: «О Боже,

Оце його кущами десь носило...»

Відхрещуватись, начебто не гоже.

На крайці леза з совістю своєю…

Бо ти безсилий втриматись, безсилий!

Від лагідного дотику до неї.

Можливо посміхнешся, без сарказму

Можливо, навіть сивина здригнеться,

Бо лиш вона, лише вона щоразу

В долонях твою душу колихала,

Тримала у обіймах твоє серце.

Вона тебе, єдиного, кохала.

Тепер не сердься.

02.06.2018 року 18:52-20.07.2021 року 19:11