Рубрики: Поэту все ниспослано с небес

Він дуже сильний, а вона – тупа.

Тупа неначе та котяча дупа.

Щосили притиснув її до дуба,

Її так палко жоден не чіпав.

Вона дзвеніла як стонадцять сурм,

А він щоразу прикладав зусилля.

Аж ліс здригався і летіло пір'я...

Вона тупа! Який вселенський сум!

Він не ховав напружене лице,

Побачила усі відтінки в сірім...

Про ґазду вірш і про його сокиру!

А ви про що подумали оце?

І я про це.

10.07.2020 року 06:01