Рубрики: Поету все дарують небеса

Перелистую аркуші, кроки мого життя.

Десь розписані геть, десь порожні, прозорі навіть.

Десь закреслення, виправки, плями, чи затертя,

Десь є спокій, тривога, є відчай, якісь – палають.

Та найбільше живих, яскравих, як сонця схід.

Та здебільше п'янких мов ніжні вуста дівочі.

Я звичайно ж нашкодив, накоїв чого не слід.

Бо живу, напевно, не так як треба, а так як хочу.

А інакше – не я...

19.0І 2019 року 13:11