Рубрики: Я думав про кохання

Лети від мене полями, луками,

З своїм ваганням, з моїми муками…

Не оглядайся, позаду спалено.

Ми роз'єднались, чужими стали ми.

А вітер – красень сидить під крилами,

Про нас шепоче, о як любили ми!

Про те як ранок здавався вічністю.

Тепер обоє пірнемо в ніч не ту.

Торкнеться промінь волосся лагідно.

Зробили вірно, але не правильно.

Слова казали але ж не ті, не ті!

Лети від мене, лишайся в пам’яті.