А за вікном так гарно, роздивись. Блукає осінь. І у жовтім листі Малеча скаче. Саме так колись ти Разом із птахом відлітав кудись. І розглядав дерева у намисті У бурштиновім.
А зараз ти шануєш кожну мить. Спитай тихенько в бабиного літа Чому не залишаєшся, куди ти? Воно - тобі всміхнеться, промовчить. І подарує різнобарвні квіти. Такі чудові.
Осіннє сонце, скільки тобі ще Всміхатися, даруючи хвилини Тепла, що кілька діб і нас покине? І відлетить з чаруючим ключем, Що створюють родини журавлині. Аж до весни.
Покриє землю біле полотно. І будуть пам'ятатися одежі З червоно-жовтих зніжених мережив, Що якось заглядали у вікно, Без усіляких зайвих застережень... Як уві сні.
За роками