Рубрики: Я думав про кохання

Дві ночі, та не з ним. До сказу був охочим
Торкнутися плечей, розцілувати очі.
Злітати до небес і падати й палати...
Дві ночі не засне. Хіба ж він зможе спати?

Хіба ж він не такий, як той, що з нею буде?
Це березнева ніч знущається, паскуда.
За вікнами коти волають, як скажені.
Усе, що в нього є – затиснуто у жмені...

Він розіжме долонь, а там – клекоче серце.
Промовить їй: «Бери, це все тобі, не сердься...»
Вона охайно візьме і притисне до себе...
Але чекає інший. Вона піде. Так треба.

04.03.2015 року