Рубрики: Я думав про кохання

Вона малювала собою життя. Холодне, як крига, мов серце гаряче... Мінялися пензлі щомиті, я бачив, Усе було змінне і лише мета... Лишалась високо... Три сонячні кроки. Вона малювала собою політ. Шалений, нестримний, чіпляючий зорі. В обіймах смиренності, у непокорі... Вона дивувала малюнком. І світ До неї всміхався. А я не втручався. Вона малювала собою мене, Тримала долонями зовнішній простір... Вкладалися фарби то ніжно, то гостро. Хтось заздрісно буркнув: "То скоро мине..." Вона не зважала. Бо треба так мало... Для щастя... Лиш фарби. 24.06.2014 року
|