Рубрики: Я думав про кохання

Вона малювала собою життя.
Холодне, як крига, мов серце гаряче...
Мінялися пензлі щомиті, я бачив,
Усе було змінне і лише мета...

Лишалась високо...
Три сонячні кроки.

Вона малювала собою політ.
Шалений, нестримний, чіпляючий зорі.
В обіймах смиренності, у непокорі...
Вона дивувала малюнком. І світ

До неї всміхався.
А я не втручався.

Вона малювала собою мене,
Тримала долонями зовнішній простір...
Вкладалися фарби то ніжно, то гостро.
Хтось заздрісно буркнув: "То скоро мине..."

Вона не зважала.
Бо треба так мало...

Для щастя...

Лиш фарби.

24.06.2014 року