Рубрики: Ще трішки і мене порве  Підгортаю крила і - пішов! Крок за кроком в небо, без сумління. А воно, прозоре, напівсинє І цупке, як геть загула кров. Закриваю очі і вперед! Що з того, що вії позлипались? Крутить ребра, але не від палиць. Гірко в роті, але то не мед. Затискаю вуха і пірнув. Прохолодно, гарно і волого. Дуже тихо, бо нема нікого. Лише я і моїх мізків зсув. Тож бувайте...
Повернуся, може.
|