Рубрики: Ще трішки і мене порве

Підгортаю крила і - пішов!
Крок за кроком в небо, без сумління.
А воно, прозоре, напівсинє
І цупке, як геть загула кров.

Закриваю очі і вперед!
Що з того, що вії позлипались?
Крутить ребра, але не від палиць.
Гірко в роті, але то не мед.

Затискаю вуха і пірнув.
Прохолодно, гарно і волого.
Дуже тихо, бо нема нікого.
Лише я і моїх мізків зсув.

Тож бувайте...

Повернуся, може.