Рубрики: Прохання долі на устах

Відчиніть мені двері у завтра, сьогодні вже пізно, авжеж.
Відчиніть мені двері у сповідь, я хочу сказати про грішне.
І у серці моєму  відкриється навстіж колишнє.
А невже тая мова, хоч трохи відірве від меж?

Відчиніть мені вікна у подих свободи і мрій.
Я так довго не чув, по росі, солов’їного співу.
Я так довго не бачив, щоб було, у душах красиво...
Я так довго чекав в обіцянках не марева – дій...

Я так довго шукав веселкового кольору в снах.
Але сни чорно-білі, здебільше, турбують до сказу...
А мені треба все і сьогодні, негайно, одразу...
Я складаю нездійсненність мрій у пророчих віршах.

Я вивчаю слова і думки на відвертість, на міцність.
Не шукаючи спокою, тисну на зморщені п’яти.
Не знайшовши потрібне, я вдруге пройду, у четверте, вдесяте...
Відчиніть мені двері у, сповнену радості, дійсність.