Рубрики: Прохання долі на устах Відчиніть мені двері у завтра, сьогодні вже пізно, авжеж. Відчиніть мені двері у сповідь, я хочу сказати про грішне. І у серці моєму відкриється навстіж колишнє. А невже тая мова, хоч трохи відірве від меж? Відчиніть мені вікна у подих свободи і мрій. Я так довго не чув, по росі, солов’їного співу. Я так довго не бачив, щоб було, у душах красиво... Я так довго чекав в обіцянках не марева – дій... Я так довго шукав веселкового кольору в снах. Але сни чорно-білі, здебільше, турбують до сказу... А мені треба все і сьогодні, негайно, одразу... Я складаю нездійсненність мрій у пророчих віршах. Я вивчаю слова і думки на відвертість, на міцність. Не шукаючи спокою, тисну на зморщені п’яти. Не знайшовши потрібне, я вдруге пройду, у четверте, вдесяте... Відчиніть мені двері у, сповнену радості, дійсність.
|