Фотогалерея
Опитування
Вхід
То був, якраз, осінній вечір |
То був, якраз, осінній вечір. Зірок не видно, та байдуже. Під піджаком пухкенькі плечі. Нарешті без твоїх подружок. Собаки дерлись крізь паркани І кажани ганяли вітер. Я був замріяний, чи п’яний. Насмикав, в баби Мотрі, квітів. Заграв баян, заграли труби Пішли в танок, навколо світу. А мочовик кричав, крізь зуби: «Навіщо було пиво пити?» Тримався, аж затерпли губи. Комар встромив у шию жало. Чкурнув відлити біля клубу, А там – якесь дурне наклало. Хіба ж я знав, хіба ж я відав? Я був обурений до сказу. Чиєсь гидке післяобіддя Прилипло і смердить, зараза. Частину витер об паркана, Нехай його приблуда трахне. Тепер подумає кохана, Що то від мене дурно пахне. Хотілося волати криком, Та то для мене не природно. Свербів кулак, набити пику Свині, що валить де завгодно. Колись мене спитають діти Про парубоцькі залицяння. А я згадаю осінь, квіти І те, що лишив на паркані. |