За роками| Свиня не суне рило в мову півня |
 Летять птахи за океан, за сині гори, А може й далі, просто світ за очі. На рідній мові чи пліткують, чи говорять. Скрадаючи і дні, і довгоплинні ночі... І там, в чужих краях, стрічають ранки, Виховують наступне покоління… Незмінно їм готуючи сніданки, Незмінно, мелодійна пісня лине. І знову прилітають в рідні роси, І знову щось щебечуть, а не виють. Хоча про це їх геть ніхто не просить. Тож ті слова, до віку не зітліють… Народна мудрість сходу, чи то півдня: «У кожного свій рід, своя окрема ніша. Свиня не суне рило в мову півня.» Та то не для людей, бо люди – «розумніші». |