litso

За роками
За рубриками
Опитування

Фотогалерея

Опитування

Які вірші Вам до вподоби?
 

Вхід



Нарешті

Рубрики: Я думав про кохання



Нарешті закінчилися слова, що вибухали з пороху емоцій.
Вона на іншим березі... сама. І ти би мав, але на тому боці
Для тебе не лишилося тепла, а може навпаки його багато?
І неможливо дотиком крила, чи подиху той жар опанувати.

Хіба збагнеш, коли приходить зась? Хтось вирішив що ви занадто грішні..
Якоїсь миті вже не стало вас! Є ти, вона, є інші і колишні...
Знайомі чи не близько, як колись закохані і звідусіль гарячі,
Що заглядали у безкрайню вись і слухали як дощ ночами плаче.

Хіба то зле – наблизитись до хмар в обіймах вітру, що не знає межі,
Того що, часом, здійме до Стожар, а інколи спотворює пожежі...
У попіл. І не в тому річ, що гордощі виплескуються зовні.
Гармонія пішла і навіть ніч до ранку утиратиме солоні

Прозорі сльози. Звісно час мине, не знаючи повернення чи втоми.
А хтось невпинно дивиться з небес, вирішуючи щомиттєво: хто ми...
Торкаючись висот чи то глибин, блукаючи невпинною ходою…
Відкрили очі: вас уже не двоє, а півтора... Ні, певно вже – один...

Ще гірше – нуль. В потилиці з вербою... Збирай останки і ходи на дзвін.
З віками, все мине саме собою... І відлетить як журавлиний клин.

До спогадів... на полотні сивин, вкриваючи і душу сивиною.

15.08.2012 року
 

Додати коментар


Захисний код
Оновити