Фотогалерея
Опитування
Вхід
Надвечір’я у липні |
Надвечір’я у липні, ліхтарі у колоні... Я крокую між ними, у яскравім полоні. Я звичайно на волі, а от темрява – ґрати... Мені зовсім не треба геть від світла втікати! Склопакети, ліворуч, пилом давнішнім вкриті. Розцвіли, у вітрині, порцелянові квіти. Їх вітри не лоскочуть, їх дощі не вмивають, Не запилюють бджоли, не відвідують навіть. Надвечір’я у липні, а в парку у столиці, Зачаровують погляд коротенькі спідниці. У обіймах, закохані, серцем зігріті! Їм, без сумніву, заздрять порцелянові квіти. Їм, без сумніву, заздрять в небі синьому зорі, І птахи на деревах, і кнурі у коморі, І коти, що з дахів позлізають, під ранок... Надвечір’я в столиці, а у душах – світанок. 12.07.2012 року |
Коментарі
Стрічка RSS коментарів цього запису.