Фотогалерея
Опитування
Вхід
Повтікали сніги |
Повтікали сніги із, весною розкритого, міста. Майже тепло, жвавішими стали худенькі пташки. Так було рік назад, так і десять, і тридцять, і – триста… І надалі так буде, в прийдешні роки і віки... Вже от-от – по-скидається дещо з важкої одежі, Легше дихати стане, всередині – щось закипить... І почне підривати гормони за обрій, а мозок – за межі! Так захочеться знову і знову прожити спокусливу мить... Крізь свободу вікна, промінь сонця залізе у ліжко. Вмить таке відчуття, наче знову занурився в Рай... І товстенькі, кривенькі, довгенькі чаруючі ніжки, Поведуть вдалечінь, на край світу, а може – за край... І у захваті, в чарах яскравих плодів потепління, Я долонями стисну лице, як в дитинстві, колись… І подякую весну й природу, та інші Господні створіння, Що тепло відродилося – зовні, в середині, скрізь. 20.03.2012 року |
Коментарі
але все одно класно!)
Стрічка RSS коментарів цього запису.