Він торкався до рук, він торкався охоче, Вона мовчки стояла, не дивилася в очі. Він їй щось шепотів, у спокусі безсилий... Її збуджене серце вилітало із тіла.
Він торкався вустами і плечей, і волосся. Ще не зовсім утямив, що із ним відбулося. Його дотик був ніжним і до сказу жалючим. Певно, хтось, за зірками поєднав їхні душі!
Непомітно з фігурки злітала одежа, Не тримало вагання, розліталися межі! Вони так обіймались, що палало довкілля, Скуштувавши міцне і чаруюче зілля.
Він тримав її всю, стрімко вводячи жало, Дарував їй потоки і вона їх приймала! Це було, як у танго: плавко, гостро, ритмічно, По новому, без зайвих шаблонів, не звично...
Це було романтично, від душі і охайно, Вони з небом злилися, стали сонячним сяйвом. Їм було дуже палко від енергії щастя. Так було у них вперше – щиро віддано, навстіж.
І коли, час від часу вертались до тями, Їхні ніжні серця ще пливли між зірками. Їхні душі шептали словами любові – Золотими словами, на чаруючій мові.