Рубрики: Я думав про кохання

Він торкався до рук, він торкався охоче,
Вона мовчки стояла, не дивилася в очі.
Він їй щось шепотів, у спокусі безсилий...
Її збуджене серце вилітало із тіла.

Він торкався вустами і плечей, і волосся.
Ще не зовсім утямив, що із ним відбулося.
Його дотик був ніжним і до сказу жалючим.
Певно, хтось, за зірками поєднав їхні душі!

Непомітно з фігурки злітала одежа,
Не тримало вагання, розліталися межі!
Вони так обіймались, що палало довкілля,
Скуштувавши міцне і чаруюче зілля.

Він тримав її всю, стрімко вводячи жало,
Дарував їй потоки і вона їх приймала!
Це було, як у танго: плавко, гостро, ритмічно,
По новому, без зайвих шаблонів, не звично...

Це було романтично, від душі і охайно,
Вони з небом злилися, стали сонячним сяйвом.
Їм було дуже палко від енергії щастя.
Так було у них вперше – щиро віддано, навстіж.

І коли, час від часу вертались до тями,
Їхні ніжні серця ще пливли між зірками.
Їхні душі шептали словами любові –
Золотими словами, на чаруючій мові.