За роками| Шаленне швидкоплинне щастя |
|
Не плакала. Ідеш - то йди! Мабуть, давно «на чемоданах»... У серці полишав сліди, Тепер воно – в глибоких ранах. Не встояла, коли прийшов, Коли розказував цікаво. Як цілував, як увійшов! Яка скажена вранці кава! Не вгледіла, куди втікав, Коли лишав саму під вечір. Брехав, так солодко брехав, Цілуючи біленькі плечі... Не втримала теплом душі, Своїми ніжними руками... Але ж які читав вірші! А вечори - з вином, свічками! Не віриться, що все пройшло. Лиш одного ніяк не вкрасти: Було, звичайно що було - Шалене швидкоплинне щастя! 19.09.2011 року |