За роками| Закоханий, хоча й не юний |
|
Один. Сумує. Тихо. Кволо. Вона – далеко. З ким? Байдуже. Немає з ким сказати слово. З кимсь іншим – хочеться не дуже. Щомиті згадує про неї: Її обличчя, плечі, руки... Цепи стискають від розлуки. Хтось інший має привілеї... А що у серці? Біль, терпіння, У мозку розгинає цвяха. За що? Він зовсім не невдаха! Із його серця пісня лине. Один. Далеко. Сохнуть струни, Якими свої вірші грає. Закоханий, хоча й не юний. Не скаже. Бо дійде до краю... 21.04.2011 року |