Рубрики: Я думав про кохання

Ні дзвоника, ні слова. Що сталося? Не ясно.
Яскраво запалало! Забулося і згасло?
Слова заметушились і відгуку чекають.
Не чути... Лиш сороки надворі галакають.

Листи летять у прірву, уже без застережень,
Рядки вбирають букви без будь-яких обмежень...
Не знає, що й гадати, що коїти не знає,
Відколи порожнеча надію вигризає...

Яке ж воно чудове, яке кохання – красне!
Але як гірко ріже в мовчанні без пояснень...
Лишає безперервно в серцях глибокі шрами...
І все одно кохаєш, зализуючи рани...