За роками| Прозора та іржава |
|
Світилась гранями нова прозора склянка, Але стояла на краю стола Біля відкритої тупим ножем бляшанки, Що посміхалась ширше, ніж могла. Чи хто штовхнув, чи просто посковзнулась, Чи лазив вітер у відкритому вікні - Не втрималася... А коли очулась - Хтось її скло визбирує в мітлі. Змели усе, як водиться, до крихти, Поклеїли ... Зібрали без дірок... І як тепер на білім світі жити, Коли нема сміливців на ковток? Так, прикро, що уже не має шансу Зловити промені, прикрасити банкет... А на столі стоїть і рже бляшанка Іржава, бита, в недопалках сигарет. 30.11.2010 року |