За роками| Такі собі турботи |
|
Туман встеляє золотим димком Два береги неспішної ріки. Великий соняшник жовтіє за вікном, І череду вигонять хазяйки. Півнями голоситься все село, Кує зозуля, може хто почує. Хтось порає, хтось тріпає рядно... Жнива, у полі техніка працює. Спливає день, і майже до зими Таке життя, такі собі турботи. У вечері по чарці п'ють куми... А рано-вранці – знову до роботи. 04.08.2010 року |