За роками| Після довгої спеки |
|
Після довгої спеки небо хмарами вкрилось, Полилося на землю, так вологи хотілось! В небі спалахи грались, грім стріляв щохвилини, Парасолі ховали вкриті краплями спини. Я, вдихаючи дощ, оминаю калюжі, Часом вдало стрибаю, а часом – не дуже. І захопливо, радісно, майже до крику Я під літнім дощем напував черевики... І здивовані люди, що у транспорті пхались, Через вікна дивились і часом всміхались. Чи я дійсно вважаю, що моква – то красиво... А я просто люблю коли дощ, коли злива! 21.07.2010 року |