Рубрики: Ще трішки і мене порве

Ще трішки і мене порве від ностальгії.
Рятує, що збулися дві дуже давні мрії.
Рятують не дзеркальні дороги і не пиво,
А те що тут спокійно, а те що тут красиво.

По-перше – дивний стан душі у Амстердамі:
Розкутість і свобода, в червонім сяйві дами...
Вечірній Амстердам – таємний і охайний,
А запахи надворі – це дещо надзвичайне!

По-друге це Париж, це Ейфелева Вежа,
Це велич міст Європи, скажу без застережень.
Сподобалась поїздка французькими містами,
Там тихо, там домашньо, наче блукаєш снами.

Я також побував в Брюсселі політичнім.
Це місто залишилось у серці хаотичним.
Міцний великий центр будівлі, люди, квіти...
Заглибишся – жебрацтво неначе в іншім світі.

Німеччина – як завжди чітка й прямолінійна
Як і роки тому однакова, стабільна...
За кілька днів звикаєш усе стає знайомим...
Але чомусь так сильно душа кричить – додому!