Рубрики: Присвята

Яскраве небо. Тиша. Ніч.
Свічки цідили жовту лаву...
Не поглядів, ані облич –
Сплелися мрії і октави.

Не вчився, навіть нот не знав,
Але дано було літати.
І він не грав, він поринав
В безсмертну місячну сонату...

Пестили пальці ніжних рук,
Струни акордами тремтіли...
Биття сердець, шалений чистий звук...
І інструмент – слухняне біле тіло.

27.05.2010 року