Рубрики: Присвята Яскраве небо. Тиша. Ніч. Свічки цідили жовту лаву... Не поглядів, ані облич – Сплелися мрії і октави.
Не вчився, навіть нот не знав, Але дано було літати. І він не грав, він поринав В безсмертну місячну сонату...
Пестили пальці ніжних рук, Струни акордами тремтіли... Биття сердець, шалений чистий звук... І інструмент – слухняне біле тіло.
27.05.2010 року |