Рубрики: Присвята | Я думав про кохання

Давно немає сил триматися від болю,
Від думки, від пізнання... Що вдіяти з собою.
Хіба що це не біль - це певна нагорода,
Що у житті митця є вища насолода.

Та нагорода в тім, що не закриють грати,
Це неможливо стерти, не вкрасти, не відняти.
І висновки не в тому, що пише твір старанно,
Є Муза в його серці... І це - його кохання.

Відвертії рядки, що повнолуння гріє,
Це плід його душі, засвітлена надія...
І цей політ ніяк не можна задушити.
Хіба пустити кров, чи просто розлюбити.

Тоді у світлі днів і в темряві бездонній
Не стане його слів, він просто охолоне...
Підуть його слова комусь віршами стати,
Любов – його життя! Без неї – він не вартий...

27.04.2010 року