Фотогалерея
Опитування
Вхід
Приходить час |
Приходить день, а може ніч, Коли нас рідні залишають. Для їхніх душ – це «гори з пліч», Для нас – біда, хто втратив – знають. Хіба від того легше їм, Що ми життя, в роки розлуки, Калічим сумнівом своїм: Хто винен, і за що ці муки? Марнуєм дні, роки, віки У депресивному синдромі. В цей час, не подаєм руки Живим, хто поряд… зараз… в домі… Життя так склалося. Пішли. Лишились в серці рвані рани. І ми колись підемо в сни, Нехай не журяться за нами… Нехай примножують тепло, Що ми колись подарували. Душею зрощене зерно, Хай квітне у серцях віками… 27.02.2010 року |