За роками| У безкрайньому лісі |
|
У безкрайньому лісі, Де дерева до неба, Більшість звірів зійшлися В тім, що лева не треба. Порозходились з миром Лані, тигри, бізони... Відокремили здобич, Розділили кордони. Були деякі чвари В хижаків, без оскалів... Відійшла й вовча зграя, З нею кілька шакалів. Стало краще, та згодом Розплодились шакали, А вовкам не до того, Бо вони полювали. Все частіше до бунту Дикі пси закликали Об’єднатися знову, Ну наприклад з орлами. Хай беруть нашу здобич, Ту що ви вполювали, А за це нам розкажуть Про красу під крилами. Звісно, спершу, ділитись, У сім’ї відбирати. Підростуть наші діти, Будуть все віддавати! У ярмо закликають, Для покращення долі. Краще здохнути зразу, Ніж лишитися волі! Продають твою Неньку, Хто за харч, хто за владу. Розплодилось шакалів, Час приборкати зраду… А запроданців марно За межу виганяти, Бо у інших лісах Їхні сім’ї, їх лати… Звісно хочеться миру. Не занадто притихли? Не залишиться звірів, Лиш шакали та грифи. |