За роками| Пожовкле листя |
|
Пожовкле листя опадає, Невже от-от було зелене? У сквері дівчинка збирає Листочки молодого клена. Звичайно, не такі великі, Як його прадіди скидали... А в пам’яті – дитячі крики, Колись і ми той лист шукали. В альбом складали обережно, Щоб не зламати, не зім’яти... Були щасливими безмежно, Вдихали світ і аромати... Іде життя, стрімке, не стале, І ми змінилися з роками... А осінь тішить нас так само Хрустінням листя під ногами. 03.10.2009 року |