За роками| Зустрів. Поглянув. Покохав! |
|
Зустрів. Поглянув. Покохав! Він пив узвар хмільної ночі. Він взяв. Він пестив, цілував, Він ніжив губи, плечі, очі… Він на руках її носив, Ніяк не міг намилуватись. Щоби у почутті зізнатись, Йому не вистачало слів. Травневі квіти вітер віяв, Рвав пелюстки, кульбаби сіяв. І він, посіявши зерно, Напевно знав – зійде воно. Зерно безмежної любові Він сіяв у Одесі, Львові, В столиці, що Дніпро плекає… Велике серце. Він кохає. 28.05.2009 року |