За роками| Самотність |
|
Горить камін, палає свічка, Та щедро ділиться теплом. Заплетена у косу стрічка. Туманний вечір над селом... І знову дома, знов самотня. Молитва, образ в рушниках. А на душі - ніщо, безодня... Прохання долі на устах: – За що мені такая кара? Заміжні подруги, сім’я. Розумна, люди кажуть – гарна... Тоді чому весь час одна? Лежить у скрині сукня нова На ній як пух фати вуаль… Авжеж, беруть... Беруть панове! Але не сватають, нажаль... Дівочі сльози, жовтим воском, Застигли у її душі... Надія тане з кожним роком. Сувора доля, хоч кричи! Кричати, плакати, просити! Кохання, то цілком природно. Єднати долі, то любити... Краще ні з ким, ніж з ким завгодно… 27.02 - 05.03.2009 року |