Фотогалерея
Опитування
Вхід
Померкло |
Померкло. Місяць народився. Я зачаровано дивився На небо. Зорі ніжно сяють. І слухав, як пташки співають, Можливо, про любов, про ніжність, Про вічну лебедину вірність. А може, про свої турботи, Про діточок, й ту нечистоту, Що у повітря викидає Людина. І жалю не знає Ні до себе, ні до нащадків, Чи від жаги, чи від нестатку Любові до природи-неньки, Аж заливався соловейко. Я слухав і сльоза котилась, Тим часом, небо хмарой вкрилось, Пустився дощ з відра неначе, Зі мною і природа плаче, Неначе просить: «схаменися», Але і в дощ лунає пісня Нічного птаха над садочком. Той спів дзвенить разом з струмочком. І пісня душу зігріває. Ллє дощ, а соловей співає. |