За роками| Не дуже часто подаю |
|
Не дуже часто подаю. Ні, не жалію. Співчуваю. Я сам «халяву» не люблю І через це не потураю. Мені не жаль, що в переході Сидить зачухане дівча. Мені болить, що з нею поряд Сопе обпоїне дитя... Чому не можна цьому дати раду? Які прибутки – краще нам не знати... Нема своїх дітей – у когось вкраде, Щоб з ними на жебрацтві заробляти. Десятку, двадцять, п’ятдесят чи сотню Мені не жаль, я з радістю віддам, Знайшовши бабцю гідну та самотню… Подам – не професійним жебракам. Молитвою подяка пролунає, Почуй її – і у серця неси. Духовно-матеріальне світ єднає, У келихах гармонії, краси. |