За роками| Мене тривожить неповага до героїв |
|
Мене тривожить неповага до героїв До тих, хто не жалів ні власних сил, ні крові Для виконання завдання Держави, Підтримки статусу, авторитету, слави... Як призивали юних і красивих, У матерів поради не просили, Куди іти служити її сину, Де має захищати Батьківщину... Коли змінився устрій у Державі, Вони не спали, лежачи на лаві, Відстоювали правду, незалежність... СРСР поринув у безмежність... Але невже то можна уявити, Щоб так від патріотів відхреститись: Мовляв: «Ми вас туди не посилали, То винні - ті, радянські генерали»... Скажіть це матерям і сиротам, і вдовам... Що згадують той час лихим не добрим словом... Але скажіть без охоронців – очі в очі Є сумнів що дотягнете до ночі... Довіримо Державі свого сина, А завтра буде іншою країна… Почуєм, замість шанування й слави: Ідіть до… винних, ми туди не посилали... Так патріотів не виховують, панове, Я розумію, що для вас це просто слово. Але коли мораль і честь відсутні Забудь про спокій, про Державу, про майбутнє! |