За роками| Карпати |
|
Пеньки. А був розкішний ліс, Собою зупиняв негоду. Вина його у тім, що ріс В краю потвор, серед народу. Рубають все, не знають міри, Карпатський ліс стояв віки! Колись ті гори були сині, Тепер – обрубки, хмиз, гілки… Але й того було замало Державним горе-діячам. З річок каміння видирали… Людей лишили сам-на-сам З стихійним лихом. Бурю, повінь Тепер не зупинити – ні! Зриває греблі… Крики… Стогін… Хто став заручником війни Природи матінки й хапуги?... Ті хто в Карпатах весь свій вік Збирав гриби і ніжив руки У бризках кришталевих рік. |