За роками| Дзвонив |
|
Дзвонив. Гудки. Не піднімає. Можливо, зайнята була... Тривога душу роз’їдає - Переживав, щоб не змогла Про ніжні почуття забути... Схвильований аж через край, В цю літню ніч не зміг заснути. Чому? У місяця спитай. Він бачить все, але не скаже. А чи вона йому розкаже? Напевно, ні… і недаремно. Дививсь на зорі пильно, ревно, А їх у небі було рясно. Чекав світанку, та завчасно. Хотів, щоби була щаслива В цю теплу ніч… У серці злива. 21.08.2008 року |