Команда ложила! Ложила на всех! На нас, на болельщиков и на трибуны. Олимпа достали! Взял на душу грех, И передал грекам поводья фортуны.
Куда подевались отвага и честь, Задор богатырский Великой России. Казалось бы, ноги и головы есть! Соперник – так-сяк... А победу-то – слили.
Ну ладно бы немцы, испанская рать... Сломались мечи… Но доспехи – не ржавы... Боюсь, что десятку убогих – насрать На славу, престиж необъятной Державы.
А может быть продали бой за гроши, Пытаясь сместить своего воеводу? Полны сундуки, а в карманах – шиши Стране и ее трудовому народу.
Від нього не залишилося слідів В її очах, думках і на стежині... І як це сталося - ніхто не скаже нині. Без сумніву, він того не хотів, Але й вона... Обоє в тому винні.
Не прикладав зусиль, але дивився в очі, Казав, що дуже гарна, він не казав, що хоче... Він не наполягав, якось саме собою Вони у дивне сяйво пірнули з головою.
За роками
